БЛОГ 
Антон Гура
Блог який читають, аналізують і думають
Ми допомагаємо діткам
→ Створення сайтів та SEO просування
Антон ГураБлог який читають, аналізують і думають
коментарі 0 
У той час як влада продовжує нарощувати темпи цифровізації, дедалі більше людей опиняються в пастці між фізичною реальністю і віртуальною юрисдикцією. Цей ефір - спроба поглянути в саму суть того, що відбувається: не крізь призму гасел і пропаганди, а через аналіз документів, наказів, законів і термінів. Тут ідеться не просто про державу, а про її нову природу - цифрову, абстрактну, і дедалі менше пов'язану з реальними людьми та їхніми правами. Сьогодні ми крок за кроком розкриємо системні протиріччя: чому поняття "Вітчизна" і "Батьківщина" - це не одне й те саме, як над людьми нависає загроза цифрового забуття, і що відбувається, коли закон перестає діяти на землі, але працює у смартфоні. Це розмова не про майбутнє - це розмова про сьогодення, яке вже переписано в цифровому коді.
Ефір особливо важливий для військових, їхніх родин, і всіх, хто сподівається на справедливість після війни. Тому що, як показує практика, формулювання в документі може стати вирішальним - бути чи не бути виплатам, бути чи не бути визнанню участі в бойових діях, бути чи не бути суб'єктом права. І якщо ти сьогодні не вникаєш - завтра система скаже: "Це були твої проблеми". Саме тому цей ефір - не просто інформація. Це попередження. І шанс почати розбиратися - поки не пізно.
Усіх сутностей, усіх особистостей, усіх яскравих і неяскравих - не зважайте на те, що в мене на голові. Не відволікайтеся. Ефір буде класний. Ну а якщо кому цікаво - це тензорне кільце. Сьогодні реально щось увімкнули, тому що в мене ось така голова квадратна стала, і кільце мені допомагає. Сьогодні тема ефіру буде цікава. Почну здалеку - і потім включиться Олег. Отже, що в нас відбувається на сьогоднішній день. У нас відбуваються цікаві рухи тіла. Ті, про які я говорив уже. Ми вже не раз із вами спілкувалися на цю тему. Те, що ми прийшли до цього нарешті. І ось зараз постало взагалі гостре питання.
Американці нас поставили в одне місце і на одне місце. Незважаючи на те що ми їх посилаємо, і всі лідери думки їх посилають, - але все-таки нас послали. І нам поставили завдання: або ми щось підписуємо - там непідписуване, або буде жопа зі Старлінками, з цими всіма нюансами. І ось у цьому всьому зірочці я уявляю деяких людей, які зараз перебувають на фронті. І вони прекрасно розуміють, що якась жопа настає. І що далі з цією жопою будемо робити? Є один бік медалі - я часто чую від медійних військових: "Після війни все буде офігенно! Документи дадуть, землю дадуть, усе безплатно буде, будемо дерти цих цивільних!"
Потому що "ми ж усе, ми ж відвойовували, завойовували, перемагали, звільняли". Але... є один нюанс. Маленький такий нюанс. Наслідок - це те, що зараз відбувається. А наслідок - це те, що буде після. І ось із Геричем ми вирішили розібратися: а що ж буде після війни? Що буде з тими військовими? Куди їх направлять? Як вони зароблятимуть гроші? Звідки брати на свої соціальні потреби? Ми вирішили копнути це зараз. Поки все ще не пізно.
Привіт усім, друзі! Я дуже сподіваюся, що цей ефір буде цікавим, бо мені вже багато військових писали: "Ми чекаємо, коли ви розкажете, що далі робити. Куди подавати документи? В які суди? На кого?" Бо ніхто не хоче залишитися після війни з голою дупою і просто стояти з простягнутою рукою. Давай ми зараз поговоримо по суті. Бо ми з тобою докопалися до того, що є дуже багато запитань до законів: на яких підставах, як вони прописані, як їх сховали, щоб військові навіть не зрозуміли, що вони не в тому форматі, в якому всі думають. І після війни вони не будуть ВАУ. Їм доведеться реально пахати, доводити, що вони захищали Україну, і доводити саме право на існування в цій державі.
Зараз всі, кого мобілізують, всі, хто йдуть захищати — умовно кажучи — нашу державу, країну, їм кажуть: це твій обов’язок згідно зі статтею 65 Конституції України. Правильно? Правильно. Там же написано: «Захист Вітчизни — обов’язок громадян України». Але я довго не міг докопатися — в чому різниця між Вітчизною і Україною? І тут ми відкриваємо наказ №45 від 25.01.2023 року — Наказ Міністерства оборони України про виплати у разі загибелі військовослужбовців ЗСУ в період дії воєнного стану. Читаємо перший абзац — і там ніде немає слова «Вітчизна». Кругом — «Батьківщина». Виплати призначаються у разі загибелі під час захисту Батьківщини. Тобто формально — не «Вітчизни», а саме Батьківщини.
Ну так, то ж гра слів. В Конституції — «Вітчизна». А в наказах і постановах — «Батьківщина». Це два різні юридичні суб’єкти. Якщо ти виконуєш конституційний обов’язок, то захищаєш Вітчизну. Якщо отримуєш виплати — то за те, що загинув під час захисту Батьківщини. А тепер подумай: в суді, якщо родич загиблого подає позов на виплати, суд може послатися на Конституцію, а там — «Вітчизна», а не «Батьківщина».
І от тут починається найцікавіше. Ми з тобою як адвокати можемо апелювати: дивіться, в Конституції — одне поняття, в наказі — інше. То де людина реально загинула? За що? За кого? А тепер уяви, ти прийшов до суду, а суддя каже: «Вибачайте, в документі написано ‘Батьківщина’, а у вас по факту виконання обов’язку перед ‘Вітчизною’. Це не одне і те саме». І вам далі доведеться йти в судово-лінгвістичну експертизу.
І тут все. Бо «Батьківщина» — це родина, а «Вітчизна» — це отечество. У СРСР — була одна термінологія, у незалежній Україні — вже інша. Але в документах усе можна прописати так, що потім ніяких виплат не отримаєш. Я тебе переб’ю. Я особисто стикався з цим у кримінальній справі. Одна буква — і все. Буква! Всі експертизи, все розсипалось. Точно так само буде і тут. Це юридичний театр абсурду. Для нас «татусь», «отец», «папа» — одне й те ж. А в юридичному плані — взагалі ні. І коли потім підеш в суд, і скажеш, що людина загинула за «Батьківщину», а в Конституції написано — «Вітчизну», то почнеться: «А давайте експертизу». І експерт СБУшний скаже: «Це різне». Саме тому ці всі формулювання — не просто гра слів. Це технічно вистроєна юридична конструкція. І в майбутньому ці нюанси гратимуть проти родин загиблих.
Конституція, вибачте… Ну що, це раз. А по-друге — в Конституції чітко немає визначення території України. Факт. Юридичний факт.Там не вказано, по яких лініях проходить українська територія. І ніхто точно не розуміє, де вона закінчується. Є статті 130 і 133, які стосуються територіального устрою. Але це — адміністративно-територіальний устрій, а не фізичні кордони.
Це ключове. Територія — як фізичний об'єкт (тобто земля), і територія — як адміністративна одиниця, це зовсім різні поняття. Наприклад, Київська область — це географічно земля. Але Київська область як адміністративна одиниця — це інше, бо це вже управління, підпорядкування, бюджети, органи влади. Тобто, по суті, одна область — два статуси.
А тепер — увага. Ні указ №63 про надзвичайний стан, ні указ №64 про воєнний стан — не стосуються фізичної території. Вони мають справу із цифровою юрисдикцією. А не з реальним простором. Так от, що таке юрисдикція? Їх є кілька типів. За суб’єктами: національна, міжнародна, екстериторіальна. За галузями права: кримінальна, адміністративна, конституційна, фінансова, військова. Є ще за територіальною приналежністю: територіальна, персональна, функціональна. І, найцікавіше для нас — спеціальні форми юрисдикції. А саме — цифрова юрисдикція.
Ми живемо в цифровій державі. «Держава у смартфоні» — це не просто слова. Це юридична реальність. Держава існує як цифрова конструкція. Ми — вже частина цифрових осіб, просто не всі це усвідомлюють.
А тепер повертаємось до надзвичайного стану. Указ 63 вводив його у лютому 2022 року. Але вводив не на фізичній території, а в адміністративно-територіальних одиницях — тобто, цифрово-юридичній площині. Як доказ — навіть поштові індекси. У 1999 році в Україні були введені п’ятизначні індекси, які не збігаються з територіальним поділом. Це логістика, а не адміністративне управління. Тобто, вже тоді з’явився паралельний цифровий простір.
А ще є така річ, як Конституція УРСР 1937 року. Вона досі діє — в цифровій юрисдикції. Вона юридично чинна, просто не застосовується формально. Але у випадку цифрової конструкції держави — вона є основою. Її не скасували. Отже, у нас є реальний простір — земля. І є цифрова надбудова — де ми вже не громадяни на фізичній території, а цифрові суб’єкти під цифровим управлінням. Це дві паралельні реальності. І всі укази — не про землю, а про код, реєстри й цифровий контроль.
Люди, які стоять на землі — фізично, живуть і працюють тут, вони, умовно кажучи, вписані в один правовий устрій. Але ті, хто знаходиться на нижчих посадах — штурмовики, піхота, командири низової ланки — вони вже існують у цифровій державі. Вони не підписані під фізичну Україну, а під цифрову юрисдикцію. І коли ви підписуєте документи онлайн, через "Дію", через цифровий підпис, через цифровий кабінет резервіста, ви самі себе додаєте до цифрової держави, яка створена офіційно над територією України. Це — мультивсесвіт. Тобто, умовно, одна Україна на землі, а інша — в смартфоні.
А ще, дивися, УРСР офіційно не ліквідовувала адміністративні райони, які існували до 1991 року. Тобто зверху наклали новий адміністративний устрій — віртуальний. Я можу довести, що зараз існує окрема "земля", окремі цифрові люди, окремі райони — і це можна зібрати як у "Тетрісі". Сидиш, налаштовуєш — і можна зробити, щоб твоя вулиця була столицею України.
Саме тому вони і просувають цифру. У Росії — цифра, у Казахстані — цифра, в ЄС — цифра. Тому що цифра дозволяє маніпулювати всім. А головне — вона дозволяє впливати на права людини, не торкаючись фізичної території.
Так, і тут вступають у силу інші закони: закон про державний земельний кадастр, закон про віртуальні активи, про цифрову адресу… Все, що вводиться зараз, вводиться в цифрову юрисдикцію. Надзвичайний стан вводиться на адміністративно-територіальні одиниці, а не на фізичну землю. Територія України не визначена чітко в Конституції. Указ 63 — надзвичайний стан — вводився не на території, а на адміністративних одиницях. Це — різні речі.
Підсумуємо. Фізична територія ≠ адміністративна одиниця. Надзвичайний стан був введений на адміністративні одиниці, які можуть не збігатися з реальною територією України. Це — цифрове управління. Все це — побудовано на реєстрах.
Отож. Зараз, через налаштування реєстру, можна зробити будь-що. Наприклад, заблокувати виїзд людини навіть не з країни — з громади. Якщо оточити громаду блокпостами і в цифровому кабінеті поставити галочку: "невиїзний", — ти не поїдеш. Тебе не випустять. Бо твоя цифрова особа — вже в пастці.
Це і є "країна в смартфоні". І цей смартфон — не у всіх. У когось є реальний контроль, у всіх інших — цифрова ілюзія свободи.
Далі. П’ятизначні індекси створили окремий юридичний простір, не тотожний адміністративному. Юрисдикція УРСР досі лишається чинною в деяких сферах, бо її офіційно не ліквідовано. Влада діє не на землі, а через адміністративно-територіальні одиниці, якими керують юридичні особи — ради, виконкоми тощо.
А от цікаве питання: людина — це суб'єкт чи об'єкт? Якщо юридична особа — це суб’єкт, то ким є людина? Це — вже філософія, але й правова гра. Бо якщо людина не є суб’єктом права, то вона — просто елемент у системі.
Так, але давай це залишимо на потім. Далі ми переходимо до цифрових адрес. Уже зараз Новопошта, Укрпошта, державні органи — використовують цифрову адресу. А це — чітке свідчення, що ми вже перебуваємо в цифровій юрисдикції.
Послухай, ВС. Щойно ми починаємо говорити про цифру, штучний інтелект одразу ж втручається - глушить ефір. Йому не подобаються викриття. Бачиш, щойно слово "цифра" прозвучало - ефір упав. Просто зараз. Це не жарт. Намагайся не повторювати його занадто часто - це реально працює. У них усе на автоматиці.
Інтелект працює швидше за нас. Він одразу визначає аналіз, контекст, прогноз, і б'є по ефіру. І ми ще сподіваємося, що можемо хоч щось до когось донести. Але все одно поїхали далі.
У 2021 році було ухвалено закон - називається "Про Національну інфраструктуру геопросторових даних". Він передбачає **створення цифрової системи адрес**.
Номер є в цього закону?
Та його можна знайти - він є у відкритому доступі. Головне - суть. З 2023 року стартувало впровадження цифрових адрес. Це означає, що фізична адреса вже не має виняткового значення. Її замінюють координати - цифра. Тобто адреса може існувати у віртуальному просторі.
Тобто юридичні особи вже можуть діяти без прив'язки до землі?
Саме так. У нас формується паралельна цифрова юрисдикція.
Що входить до цієї системи?
Якщо держава використовує цифрову ідентичність, цифрові реєстри, цифрові адреси - значить, формується новий правовий цифровий шар, який працює паралельно зі звичайною адміністративною системою.
Тобто це як в Естонії чи Дубаї - де вже є такі цифрові платформи?
Так, саме так. І Україна рухається в той самий бік. І це - юридичний факт.
Коротше, факт наявності цифрових адрес - це і є доказ існування цифрової держави. І діє вона вже паралельно з фізичною.
Юридичні особи тепер можуть діяти поза фізичною територією, прямо в цифрі.
Зачекай, почекай! Ти знову почав зависати. Ефір глушать. Зараз я в хлопців запитаю - чи чутно тебе? Але сам факт... Ось я читаю цей закон. Він є на сайті Верховної Ради - 554-IX, редакція від 31.12.2023. Усе чітко прописано: визначення, терміни, сфери дії.
І знаєш, я злюся на себе. Що пропустив цей закон. Він перевів нас у цифру. Ми вже не "фізособи". Ми цифрові одиниці, нічого більше.
І все, що вони створювали раніше - тепер активно працює.
А когда начнутся эти мирные договоры, всё всплывёт. Цифровая идентификация, геокадастры, электронные подписи — всё схлопнется в одну реальность. И мы прозреем.
Да, і ще одне. Є постанова Кабміну №55 від 2018 року. Вона затверджує інструкцію документообігу. Там же прописано, чому в указах немає підписів.
Точно! 64-й указ про воєнний стан — без підпису. Там просто кругла печатка, і все. А підпис — електронний. Это всё уже цифра.
І далі — більше. Всі ці укази, постанови — це цифрові документи. І вони діють у цифровій юрисдикції, а не в територіальній. І зараз я це доведу. Якщо документ не містить вказівки на фізичну територію або адміністративну одиницю — він не може бути застосований до фізичного простору. Указ про воєнний стан, наприклад, не містить згадок про територію України, а значить — він працює в цифровому полі.
Поясни детальніше, як це?
Тобто по факту все регулювання — тільки в цифрі?
Так. І сам закон про воєнний стан не має чіткого визначення території. Там є слово «місцевість», але це поняття не визначено в законодавстві, і може означати цифровий простір.
Значить, всі ці блокування інтернету, обмеження у «Дії», банківські заборони — це не наслідки війни, а цифрового управління?
Саме так. Це цифрова держава, яка має свою юрисдикцію, свої закони, свої бази і правила.
І щоб отримати допомогу від держави, як військовий, я маю визнати себе цифрою?
Так. І діяти в рамках законів цифрової юрисдикції. Наприклад, щоб отримати паспорт, ти маєш бути зареєстрований в «Резерв+». А це — торгова марка, подана Міноборони як юридичною особою.
Тобто я — цифрова власність Міноборони?
У юридичному полі — так. І щоб судитися за якісь виплати, ти маєш підтвердити, що твоя фізична особа має права в цифровому праві.
Жесть. А якщо я був поранений в якомусь селі — а воно не внесене в список зон бойових дій?
Тобі скажуть — у цьому селі не було війни. Хоча граната могла прилетіти з іншої одиниці. І ти не отримаєш статус учасника бойових дій, бо в реєстрі це місце не відмічене як бойове.
Це ж повний контроль. Кнопка: вмик — вимик. І ми всі стали цифровими суб'єктами, без фізичного статусу.
Земельний кадастр — це взагалі окрема історія.
Так. В ньому все — віртуальні дані, і він підпадає під закон про віртуальні активи. Якщо у тебе немає запису в кадастрі, що в тому місці велися бойові дії, ти нічого не отримаєш. Бо в реєстрі цього нема.
І потім будуть казати — ну ви ж не там були, не в тій «локації»...
А «локації» — це умовні одиниці цифрового реєстру, які можна перетасовувати як тетріс.
Тобто я можу бути пораненим в реальності, але в реєстрі це буде «за межами» бойових дій — і я вже не маю права.
Так. І це було продумано не нами, це глобальна система цифрової юрисдикції.
Добре. Це треба буде розбирати глибше. Я пропоную тут зробити паузу, щоб люди переварили.
Так, давай. А в наступному ефірі ми вже торкнемося земельного кадастру, нової класифікації KOATGG, і як з ним будуть визначати право на виплати.
Головне — щоб ті, хто захищав країну, отримали справедливість. Щоб вдови отримали виплати, і щоб все було згідно закону, а не за цифровою логікою.
Це наша ціль. Побачимось в наступному ефірі.
0
0
Коментарів поки що немає.