Документы ООН по Украине.

прочитали 177     комментарии 0 

В условиях правового хаоса, информационной турбулентности и массового недоверия к институтам власти, всё большую ценность приобретают диалоги людей, которые не боятся задавать неудобные вопросы. Этот эфир — именно такой случай. Это не просто разговор двух человек, это — попытка докопаться до сути событий, которые касаются миллионов. Здесь нет пафоса, нет «официальной версии» — только документы, факты, аналитика и простая человеческая логика.

Сегодня мы без прикрас разберём юридические и административные коллизии вокруг военного положения, пакта ООН, структуры ТЦК, полномочий президента и Верховной Рады. Вопрос за вопросом, абзац за абзацем — они вскрывают системные противоречия, которые могут повлиять на жизни тысяч людей: от тех, кто сейчас на фронте, до тех, кто завтра будет требовать компенсаций и правовой защиты. Этот текст — не про политику. Он про реальность. Про то, как, прикрываясь законами, можно нарушать права. Про то, как одна подпись может отменить целую систему. И про то, как важно разбираться в том, что происходит — пока не стало поздно.

Здравствуйте, мои хорошие. Здравствуйте. Доброго дня. Доброго вечора. Hello talking to you, to you. В общем, по-разному. Как хотите, так и не хотите. Воспринимайте как хотите.

Итак, что у нас сегодня? Вы просили прямой эфир. Прямой эфир на тему тех публикаций, которые были у нас с Олегом. Он попросил меня публиковать у себя на канале, для того чтобы достучаться до вас. Они касались ТЦК. Они касались военного положения. Они касались пакта ООН. Как мы поняли с Олегом, изучив все комментарии, люди просто сказали: парни, надо эфир. Потому что ни [__] толком не понимаем.

С Олегом мы договорились, каким образом сейчас делать. Мы делаем только первую часть эфира. Для того чтобы вы для себя немножечко стали въезжать. Олег говорит на своём языке. Язык у него — суржик белоцерковского района. Поэтому как хотите, так и воспринимайте. Самое главное — что у него есть мозги. А то, как он говорит, каким языком — это уже второстепенное. Я где-то буду приостанавливать его, уточнять. Если вы не понимаете — не вслушиваетесь.

Тем, кто вообще не знает украинского языка, — ну что поделать. Вы потеряете очень много всего интересного. Потому что все наши страны, которые каким-то чудным образом распались, якобы распались, на 15 республик — они всё равно состоят в одном интересном союзе. И все мы прекрасно знаем, какой это союз. Просто нас дико обманули. Нас кинули. Нас перекинули. И нас сбили лбами с друг другом, чтобы мы друг друга ненавидели. И чтобы они принимали ресурсы.

Я в двух словах расскажу. Вчера была конференция в Мюнхене. Конференция была. Приезжали наши мужи великие. Которые договаривались о каких-то там неких договорах защиты и всего остального. Я не вдаюсь в подробности, какие у нас были до этого с вами договора защиты, заключённые ещё в прошлом году. Но я сейчас отталкиваюсь от этих договоров. Почему этот эфир? Потому что как раз таки он сейчас покажет. Мы раскроем немного тему — про эти все ресурсы, про эти все территории. И почему так важно сейчас именно это им сделать.

Все вы знаете Олега. Олег, привет.

Всім привіт, друзі. Да.

Значит, Олег, ну что. Давай мы с тобой начнём с самого начала по нашим всем публикациям. Их было 10, не две штуки. Тех, которых ты там раскопал — начиная от пакта ООН и заканчивая цэкашниками. Которые, оказывается, заключают договора как юрлица на аренду помещений. Начнём с пакта ООН. Что ты имел в виду, когда писал про этот пакт? И какая причина всего этого? Почему нас кинули с этим пактом ООН?

Всім привіт, друзі. Привіт, Антон. Хто не розуміє українську — як казав вже Антон, переведіть, включіть субтитри, і ви зможете то чудово подивитися. Хто розуміє — всім привіт. Є ситуація наступна. Більше це стосується того, як нас бачить весь цивілізований світ — умовно, якщо можна його назвати цивілізованим чи нецивілізованим.

ООН документы. Для чего они это сделали? Ты это понимаешь? Я плюс-минус понимаю. Для того чтобы как минимум всех запутать. Запутали они абсолютно всех. Но почему именно так они сделали по документам с ООН? Почему они подали документы именно в таком формате, в таком обозначении?

Тут, ну, по-перше — аби ми нічого не зрозуміли. Раз. По-друге — аби вони також толком нічого не зрозуміли. По-третє — вони вказують в тому вже там, в тих документах, які кажуть: ви, ну, оцей текст туда прикладіть. Ну там все типу нормально, все добре, все в нас хорошо. Тільки у нас міняється обстановка. Ми вам оцей новий текст даємо. Положіть його, пожалуйста, під оцій бумажки знизу. І хай тепер всередині буде оцей, оцей текст.

То тому що є такий документ, називається Пакт про громадянські та політичні права. Це міжнародний документ. Так само, як і є Конвенція з захисту прав людини та основоположних свобод. Це документ, який ще підписувала Українська Радянська Соціалістична Республіка. Тобто, це той документ, відносно якого Україна має зобов'язання. Так як вони кажуть, що вони правонаступники, то вони правонаступники і по зобов’язаннях також, які стосуються міжнародно підписаних договорів.

А у нас Конституція визначає, там і стаття дев’ята, що у нас міжнародне право вище в цілому, якщо за внутрішнє право. Тому що, якщо там визнається… Ну коротше, все, що Конституцією визначається, все типу окей. Але якщо там є міжнародні договора, то тоді визнаються вже… Ну тоді вже працюють міжнародні договора, умовно кажучи. І вони не могли сильно обійти цей пункт. І вони би його обійшли, але він обов'язковий.

Бо тут, наприклад, якщо ми говоримо про Пакт, про четверту статтю — вона визначає: ось, написано що перший пункт, я зачитаю просто аби зрозуміло було: "Під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов’язань з цим пактом тільки в такій мірі, в якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов’язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи соціального походження".

Це пункт номер раз. І пункт номер два — це положення не може бути підставою для якихось відступів по статтям 6, 7, 8, 11, 15, 16, 18. І третій пункт — будь-яка держава, що бере участь у цьому пакті і використовує право відступу, повинна негайно інформувати інші держави, що беруть участь у цьому пакті, за посередництвом Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, про положення, від яких вона відступила, і про причини, що спонукали до такого рішення. Має також бути зроблене повідомлення через того ж посередника про дату, коли вона припиняє такий відступ.

Тобто, має бути повідомлено про дату, коли вона припиняє такий відступ. А не так, як вони написали: що приймається з тоді-то і на 30 діб. То не дата. То типу період. Якщо написано, що починається з такого-то числа — то конкретно має бути кінцева дата. Тут не написано, коли 30 діб закінчиться. Ні. То має бути чітко вказано: 5:30 такого-то числа, такого-то місяця, такого-то року це має закінчитися. А не потім присилати, що у нас продовжується воєнне положення і кінцевої дати в цілому немає. Розумієш, в чому справа?

То есть я понимаю, что они это сделали специально. Для того чтобы запутать — раз. Для того чтобы потом не найти концы, которые были кинуты в воду — два. И третий вариант — когда всё это закончится, они скажут: "Так это было давно закончено. То, что вы здесь чем-то занимались — это ваши личные проблемы."

Ну я думаю, что это не они скажут. Скажет, к примеру, там Залужный, либо Притула. Либо кто у нас там собирается становиться нашим новым менеджером, которого там уже практически назначили, уже готовят. Я так понимаю, потом нам просто скажут: "Ну ребят, ну вы же такие тупые были. Вы же деграданты. Почему вы в это не вникали?" Пожалуйста, вот эти документы — на весу.

Это делаем в каких-то этих. И то, что ты там говорил — разжигание национальной, религиозной розни — это всё запрещено. Запрещено во время военного положения. Чётко прописано. Ни в коем случае этим не заниматься. Тогда что происходит?

Ну тут, диви, вони кажуть: от, наприклад, ми внесли зміни наступним листом до кримінально-процесуального кодексу і до ряду інших питань. І тому ми тепер вимушені відійти від частини третьої статті другої пакту.

Тобто вони вже приймають закони чи зміни не відносно міжнародних зобов'язань, а просто кажуть по факту, що ми відступаємо від міжнародних зобов’язань, бо ми прийняли закон. Тобто наші внутрішні закони тепер вище від міжнародних наших зобов'язань. І ми просто вас ставимо до відома.

Чому так? От тут, наприклад, частина третя статті два пакту говорить про наступне: кожна держава, яка бере участь у цьому пакті, зобов'язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої визнані в цьому пакті і порушено, ефективний засіб правового захисту. Навіть коли це порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи.

Тобто, говориться, що вони зобов'язані, в кожному випадку, де були порушені права навіть офіційними особами, забезпечити правовий захист. Є пункт "б" — забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави.

І розвивати можливості судового захисту. Тобто другий пункт — про те, що мають бути компетентні органи або інстанції, або власті. Має бути конкретно забезпечений судовий захист. І третє — забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються цими ж компетентними властями.

У меня к тебе вопрос. А вот ты мне тогда сбрасывал эти же документы — по поводу указа 24.02 про введение военного состояния. Указ 65/22 про общую мобилизацию. Указ 269/22 — тоже про мобилизацию. Указ 63 — про введение чрезвычайного состояния. Вот они всё повводили одно на одно. Каким образом это всё работает? Либо же не работает? Мне просто интересно.

Ну, дивися, тут із таких речей досить цікавих: якщо ми говоримо про здійснення їхніх владних повноважень відносно якогось суб’єкта, яким є Україна. У нас Конституція визначає: Україна — правова, соціальна держава. Україна — унітарна держава. Україна є республіка.

Сама по собі Конституція таку конструкцію як "територія України" не визначає. Там іде мова у статтях 120, 132, 133 — про територіальний устрій і про адміністративно-територіальний устрій.

Тобто, якщо ми говоримо про здійснення повноважень відносно якоїсь території України, то сама по собі Конституція цю територію не визначає. І якогось конкретного суб’єкта, який… ну там написано про систему адміністративно-територіального устрою. Це території, які адмініструються.

При тому всьому, що адміністративна частина — територіальна — вона може існувати без прив’язки до фізичного контролю над територією.

Хорошо. Так у меня вопрос вот по поводу этих всех указов. И указ, который 61/2022 — про скасування указу Президента України від 23.02. Непонятно, что он скасував. Он скасував надзвичайний стан? Он скасував воєнний стан? Что он скасував?

Справа в тому, що через запит, через інший вид добутку інформації, ми не змогли добути за весь цей час… ну навіть приблизно. Там написано, що був такий указ — все, він скасований. Його немає.

Про що він був? Що там було конкретно написано в тому указі — невідомо. Був указ 60, я бачив. Був указ 62 від 23.02.2022 року. І йде наступний указ — 61/22 — про те, що скасовуються всі укази Президента. Так що скасовується? Що таке 62/б 2020? Про що він був? Його немає. Просто в списку його немає. Розумієш? Я не можу зрозуміти, що це.

Я пытался найти — и так ни [ __ ] не понял. Кто-то, может, знает? Если вы, подписчики, знаете — что это за указ был 62/2022 от 23.02.22, напишите либо в комментариях, либо в Telegram-канале.

Потому что вот с этим я ещё пока разобраться не могу. При том, что введение надзвичайного стану, который лёг на военное положение, и всё это переплелось — это уже понятно. Всё. Нельзя вводить надзвичайный стан и военный стан друг на друга. Это мы уже знаем. Это мы уже проверили. Это уже как бы всё-всё-всё. С этим ясно.

И когда-нибудь это выйдет наружу. Когда-нибудь все эти юристы, которые адвокаты, которые по телевизору и в тиктоках рассказывают про то, что всё "згідно чинного законодавства", — когда-нибудь они расскажут правду. Но это будет достаточно долгое время. Потому что признать правду будет им тяжело. Но это будет — когда-нибудь.

Хорошо, давай мы с тобой ещё знаешь что обсудим? Ты мне сбросил в посте номер 7 интересный момент — про "відкрив ЗУ про режим военного стану в редакції станом на 19.02". И этот пункт статьи восьмой действительно так виглядає. Мало того — прийняті зміни в 21-му році ввели с початком 22-го року.

То есть понятно — они готовились к войне. Они всё знали, что будет война. Они всё это сделали. А нам рассказывали про то, что войны не будет. И всё будет хорошо. Это — я уже понимаю.

Вот ты здесь пишешь: "так, в тихаря склепали новый указ и подсунули туда всё, что им захотелось". Один пункт. Не статью. Не часть. Не главу. Не раздел. Пунктик. Причём чітко зазначили, що в указі 24-го мова йде про 26-те. Как такое вообще может быть? Что в указе 24-го числа они ссылаются на 26-е число, когда 26-е — это было в будущем. Когда они клепали 24-е — как они это сделали вообще? Что происходит?

Ну дивися, тобто були надіслані якісь укази. Вони ж самі укази — вони ж не дають їх повним текстом. Вони просто розписують текстом. Кажуть, що був такий-то документ.

Тому що, якщо почитати все, що вони приймали, то там далі йде посилання на закон про воєнний стан. Ну немає у нас такого закону. Вони на нього далі в тексті посилаються, у наступних листах.

Хорош. Як можна було? Ну дивися: умовно, прислали якісь документи. Кажуть: є частина четверта пакту про громадянські та політичні права. Там написано: в разі надзвичайної ситуації… Це присилається лист. Тобто — то моя суб'єктивна фантазія, то можливо не має ніякого відношення до реального перебігу подій на той час. Але воно виглядає плюс-мінус так — з тих документів, що були прислані.

Документи кажуть: "Ось, все якби як ви сказали, товариші. Так, як ми должни були — ми повідомили вас. Четверта стаття. Там написано, що відступ від цих зобов’язань — тільки… Короче, якщо надзвичайна ситуація".

Все. У нас, коротше, надзвичайна ситуація. У нас надзвичайна ситуація — отака, отака ситуація. При тому при всьому, що надзвичайна ситуація, а не надзвичайний стан, у нас була ще з 2020 року. Надзвичайна ситуація — коли почалась шмурдикизація — тоді вони це і зробили.

Тільки у 2023 році Кабінет Міністрів України ввів оцю надзвичайну ситуацію. То у нас станом на 23-є діяла і надзвичайна ситуація від Кабінету Міністрів. У нас діяли ще там різні ситуації. І потім ще й надзвичайний стан. І на тобі ще зверху — і воєнний стан. І все-все-все в кучу.

І получається, що вони начебто з одної сторони, як написано — от у нас надзвичайна ситуація. Отака, осьо, так написали. І досить було, в принципі, в той момент, цієї ситуації, аби здійснювати оборону і так далі. Але 24-го говориться про те, що вводиться воєнний стан. На підставі якби того, що от була надзвичайна ситуація. І колись був такий указ. В цілому — було написано. Я пам’ятаю.

А давай мы с тобой проговорим вот этот момент. Очень важно, чтобы люди поняли. У нас же закона про военное положение нет. Не принимался именно закон Верховной Рады.

А у нас, если не ошибаюсь, законодательная же, да, вся юридическая составляющая в Украине. То есть у нас парламентско-президентская республика. Но президент у нас — исполнительная власть. А Верховная Рада — законодательная власть.

То есть изначально все законы, которые идут после Конституции — это у нас законодательная, то есть Верховная Рада. Если Верховная Рада с самого начала не выпустила, да, не создала, не проголосовала за закон о военном положении, у меня к тебе сразу вопрос: на основании чего Верховная Рада продлевает непонятное военное положение?

Согласно указам президента, который в исполнительной ветке власти. Но это в Конституции прописано, я ничего не придумываю. Заходите в Конституцию, читайте и изучайте, чем отличается Верховная Рада от президента — и вы это себе поймёте.

Мы сейчас не уточняем про лоббистические, про олигархические составляющие, кулуарные договорённости, про каких-нибудь депутатов, которые от Ахметова и всех остальных. Мы говорим о конкретике. Это юридическая составляющая. Верховная Рада — это конкретика. Это законодательный орган власти. Он идёт у нас сразу после Конституционного суда.

То есть у нас получается: международные законы, потом идёт Конституция, Конституционный суд, а потом идёт Верховная Рада. После Верховной Рады пошли дальше — это уже и президент, это уже Кабмин и все остальные. Ну как я это понимаю, согласно юридическим терминам.

У меня к тебе вопрос: если нет закона о военном положении — мы даже с тобой не говорим про указы 65/2022 и 69/2022, которые исключительно разные. Одни ссылаются на "военную агрессию", вторые — на "збройну агресію", да, на оружейную агрессию. Неважно, на какую — на "зброєну".

И всё оно переплелось. Это понятно, это уже все знают. Но как же так? На сегодняшний день приняты документы. Когда закона не было, приняли международные наши партнёры. Когда закона не было — каким образом всё это сейчас происходит? И чем это чревато в будущем тем ребятам, которые на фронте, тем ребятам, которые погибли, и их родственникам, и всем остальным?

Чем это будет чревато с приходом нового менеджмента, нового менеджера, который просто скажет: "Слушайте, всё, что вы там делали раньше — это было раньше. Это ваши личные проблемы." Чем это будет чревато — скажем так — для нас всех?

Так, велика кількість питань в одному. Давай так: почнемо з самого важливого — це законодавчий і виконавчий орган. Те, що було юридично в самому початку зроблено неправильно.

Чому вони зараз на це посилаються, коли не було закону? Чому Верховна Рада приймає постанову і голосує за продовження чогось, чого вона не голосувала?

Дивися, якщо ми говоримо, наприклад, про надзвичайний стан — раніше був закон "Про надзвичайний стан". Він так і називався — "Закон про надзвичайний стан". Там було чітко визначено, що надзвичайний стан вводиться для того, аби захистити громадян і права громадян.

Ну от, в цілому, з усіма його змінами — це був закон про те, аби захистити людей. Про те, аби захистити права. Коли прийняли закон "Про правовий режим надзвичайного стану", він кардинально став абсолютно іншим, ніж закон, який був у 1992 році.

Тобто якщо ми говоримо про цей — то це за своєю суттю абсолютно різні закони. Якщо один говорив про захист людей і громадян та їх прав — то другий про те, щоб захищати державу. Захищати, у людей забираючи права. І обмежувати їхні права.

Тобто, вони абсолютно не корелюються між собою, ті закони. Так само, наприклад, я дуже сильно шукав закон, на який вони посилалися у своїх листах від постійного представництва України в ООН.

Там було написано посилання на закон "Про воєнний стан". Не "про правовий режим воєнного стану", а саме "про воєнний стан". І я не знайшов цього закону взагалі — в жодній редакції. В жодній можливій інтерпретації.

Часу, тобто 05:30 — це не 5 годин 30 хвилин. Це 05д 30 — це може бути по UTC. Таке є. Ну там певний вид часу, коли зазначається час на 5 годин 30 хвилин вперед — то тоді це час, ну, це північ. Тобто це 00:00.

І це не є визначення цифро. Ну якби… Вони ж мають керуватися якимись стандартами при написанні цих документів. Наприклад, стандартом визначення часу. Бо це так — ми напишемо: "Ми в 5:30 вам віддамо гроші по кредиту". Такі: "А в 5:30 чого?" Ну в 5:30 просто. В 5:30. Ну така конструкція — 05д:30.

У меня, да, к тебе вопрос. То, что я уже понял — они нас обманывают. Они прокрутили это всё. Разобраться в этом очень будет сложно. А что ж тогда с ООН? А что ж тогда с ООН? Почему они всё приняли это всё? Вот просто расскажи мне — почему они приняли эти документы? Почему они не сказали: "Ребят, ну вы сейчас неправильно делаете. Вы должны были сделать вот так, вот у вас согласно международным законам — это неправильно"? Почему ООН с этим согласилась?

Тут я би не сказав, чи вони згодились, чи вони не згодились. Я не хочу озвучувати свої думки. Але я в цілому думаю… що, ну… коротше, там сидить їх начальство.

Тобто, якщо вони дають можливість підсовувати якусь шляпу, а не документи — значить, вони "в темі". По-іншому бути не може. По-хорошому. Або ніхто їм не сказав, що отак ось відбувається.

Понятно, що там сидять головніші. Там сидять, в принципі, ті, хто і говорить, як треба робити. Просто сказали: "Зробіть отакі й отакі документи. Ну, щоб було по феншую." Бо це система. Там має бути все: папірчик до папірчика.

А те, що вони там собі придумують — ну блін… це таке. Сказали: "Цей пришлете" — і вони прислали. Ну це умовно. Я не знаю.

Ну так они же прислали неправильные документы. Они подтасовку всю сделали. А те взяли — и приняли. А те взяли — и ничего не сказали. Прошло уже 3 года, а никто ничего, ни слова не говорит.

А по факту — у нас вообще непонятно, что происходит. Я же говорю: больше всего меня волнует та ситуация, которая произойдёт буквально в скором времени, когда эти уедут, эти начнут заниматься своими жизненными вопросами, потому что как бы всё — они выполнили свою миссию.

И приедут другие сюда. Я пока не могу сказать кто, потому что ещё пока не знаю. Но понимаю, что уже точно…

Ну во. Вони, дивись… по-перше, закладали документи, наприклад, про інвестиційні паспорти. Пам’ятаєш, була серія постів про інвестиційні паспорти?

Там чітко визначена яка область, які ресурси, і так далі, і тому подібне. І тут питання — в тому, наприклад, якщо вони діють… Я не хочу розбиратися, чого вони там зробили вигляд, що все по документах добре.

Ну якщо нас то влаштовує, якщо тут з України ніхто з людей не сердиться, нікого не тригерить, нікого нічого — то всіх все влаштовує. Їх влаштовує, що їх пакують. Їх влаштовує, що в них прав немає. І ніхто напряму не звертається, не каже: "Отака от ситуація".

І якщо нас то влаштовує — значить, все влаштовує. А самим ковирять те, що когось не влаштовує — ну це ваші проблеми. Я би так сказав.

Це — раз. По-друге, якщо ми говоримо про той самий закон "Про правовий режим воєнного стану" — там чітко немає ніде, що він має юрисдикцію на якісь території.

Якщо ми говоримо, наприклад, про систему управління адміністративно-територіальним устроєм через юридичні особи, то ситуація така: в 2023 році вони прийняли цікавий закон.

У них же ж територія Криму — не під контролем. Не знаходиться в фізичному контролі. І в 2023 році також не знаходилась. Але тим не менше шляхом прийняття законів вони змінюють адміністративно-територіальний устрій.

Тобто, фізична територія до адміністративно-територіального устрою — це абсолютно два різні правових поля. Вони можуть накладатись, а можуть і не накладатись.

Фактично адміністративно-територіальний устрій можна змінювати де завгодно. Міняти, перегравати, і так далі.

— Тот, который колпачком подписывал все приказы. Помнишь, да, фишку эту? Он ручкой не подписывал, он колпачком подписывал. Это человек Порошенко. То есть он, получается, ввёл этот приказ, да? Чтобы конкретно там на прізвище их навився. Так, я вижу, здесь Полторак фигурирует. Я знаю, кто такой Полторак. Я по Поторак. А далее, короче, они делают ещё одну директиву, принимают... она... ну, но это уже потом. Директива. Тут ссылаются в ответах на закон Украины 1357 — это от 30 марта 2021 года. Есть такой закон. Это они в ответах на запросы говорят, что, мол, по закону было создано ТЦК. Ну типа на базе военных комиссариатов. Хотя, ну как бы у нас на данный момент чётко мы знаем, что ТЦК уже на тот момент… уже должны были быть все военкоматы переформированы в ТЦК согласно директиве от 23 декабря 2019 года. То есть уже на 1 ноября 2020 года, как таковых, военкоматов быть не должно было. Поэтому, если они говорят о законе в 21 году в марте месяце, то там больше тот закон говорил про то, что всех нужно, короче, списать. Ну всех — данные их, всех надо в запас. Там интересная история. Просто это так, для информации. Не будем сейчас — если будет интересно, сделаем отдельный эфир с моментами. То есть у нас есть…

— Це буде цікаво тим, хто був в АТО і тим, хто з АТО перейшов в… от у війну. Та ні, ну війна ж офіційно нема — конфлікт. Я не знаю, що… Перейшли. В загальному — спасіння України. У нас є оцей закон 1357 від 30.03.21. У нас є вже друга директива від 07.06.21 — через три місяці після цього закону і через два роки майже після першої директиви. Звучить вона так: «Про проведення додаткових організаційних заходів з ТЦК та ТСП, військовими частинами (у дужках — установами Збройних Сил України) в 2021 році». Це директива номер ДТ-321/1/ДСК. Це конкретно друга директива, яка вже говорить про те, що потрібно, коротше, ці ТЦК знову-таки переформувати. Давай, ну я по панорамі сказав. А тепер із цікавих моментів, які я знайшов, наприклад, по судовим рішенням. Була там ТЦК — в одному із — дівчина, яка працювала, ну, в юридичному їхньому відділі, яку взяли і вигнали. В цей момент з ТЦК вигнали.

— Выгнали девочку, да? Из ТЦК. Ну типа реформирование. И она расписалась во всём, и это всё есть в решении. Кто захочет — просто поищите по тем номерам директив, что я вам назвал. В поиске вам подкинет, подкинет решения судов, где это всё встречается. Я просто общую картину обрисую, как это выглядит. То есть у нас в целом есть некий приказ, где есть перечень органов военного управления, утверждённый приказом. Дальше — как они создаются, эти органы военного управления? Кроме того, чтобы внести в этот перечень изменения и вписать новый орган военного управления — нигде не предусмотрено. То есть фактически можно создать ТЦК, просто вписав его в перечень органов, не создавая его по сути. Если так разобраться. А потом уже вписать туда какие-то полномочия. То есть, условно, просто реформировать. Если у нас идёт речь — и это была такая история — как реорганизация государственного органа, и первой, например, по одному из ТЦК, первой директивой был, скажем, вот такой-то, такой-то объединённый городской военный комиссариат реформирован в объединённый городской территориальный центр комплектации и социальной поддержки. Ну, так переформировали.

— І в другу фазу вже всі оці об’єднані міські центри і так далі вони були реформовані в районні ТЦК — територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Що, коротше, вийшло по суті? Якщо розібратись — у кожного воєнкомату умовно було своє хоча би приміщення, так? Там, де вони собі жили, щось робили. Були в них обласні воєнкомати. Все. А далі в постанові про ТЦК дуже цікаво те, що вони в 2022 році прийняли. Там написано, що ті — юрособи, ті — не юрособи. Коротше, що вийшло по факту?

— По факту залишились тільки обласні воєнкомати як юридичні особи. Всі воєнкомати в округах стали підрозділами без статусу юридичної особи. Усі районні комісаріати, об’єднані міські комісаріати — всі вони без статусу, але з ідентифікаційним кодом. А всі, що ще дрібніше, — стали відділеннями цих підрозділів.

— То есть, если совсем по-простому: остался один военкомат — это областной. Плюс, конечно, в постанове ещё указан военкомат Севастополя и Автономной Республики Крым. Это что-то с чем-то. В постанове про ТЦК чётко написано: все руководители ТЦК взаимодействуют с ТЦК Автономной Республики Крым.

— Я нічого не вигадую. Постанова Кабміну №154 від 23 лютого 2022 року. Уважно читайте. Крим там згадується 24 рази. Із них 6 разів — рада міністрів Автономної Республіки Крим. Прямо вказано: усі ТЦК мають взаємодіяти з радою міністрів Криму.

— То есть, по документам, получается, главный ТЦК — это Крымский? Это просто крышеснос.

— І там же написано: керівник ТЦК ТЦП представляє інтереси Збройних сил перед радою міністрів АРК. Не написано, якого саме ТЦК. Написано, що будь-який ТЦК представляє інтереси перед ким? Перед радою міністрів АРК.

— Вот почему творится дичь в Одессе и на Закарпатье. Все военкомы из Донецкой области переведены туда. И начинается жесть. А почему? Потому что, оказывается, Крымский ТЦК — главный, по бумажкам. Всё становится на свои места.

— І ще один прикол. Вони раніше прийняли закон про захист прав громадян на тимчасово окупованих територіях. І в тому законі прямо написано: на територіях Луганської, Донецької областей, а також Автономної Республіки Крим, Україна зобов'язана забезпечити максимум прав і свобод громадянам.

— То есть, выходит, что они сами себе противоречат. С одной стороны — создают ТЦК, взаимодействующие с Крымом, с другой — пишут, что на этих территориях должны обеспечивать права и свободы. Но, по факту, на этих территориях люди прав не имеют.

— І ще одна ситуація. Була дівчина, яка працювала в юридичному відділі об’єднаного міського ТЦК. Її не перевели в РТЦК. Вона подала до суду. І знаєш що? Суд поновив її на посаді.

— То есть, подожди. Они её уволили, потому что "реорганизация". А суд сказал: реорганизация — не ликвидация, и заставил вернуть?

— Саме так. Суд прямо вказав: в РТЦК немає посади державної служби, відповідної до тієї, яку вона займала. І тому її повернули назад, у нібито вже ліквідований ОМТЦК. Тобто формально він не ліквідований — він лише реорганізований.

— Это же просто цирк. У них ни один документ не состыкован с другим. Всё через одно место. А людей кидают туда-сюда. Спасибо, что разобрался во всём этом. Давай на этом завершим.

— Хорошо, давай сделаем так. Этот эфир мы заканчиваем. Пусть люди сами всё обдумают. Напоминаю: 1 гривна — если эфир понравился, и 10 гривен — если не понравился.

— Все обсуждения — либо в моем Telegram-канале, либо у Олега. Я обязательно скину эту публикацию, чтобы вы могли её перечитать и разобраться в деталях.

— Если будут вопросы по этому театру абсурда — дополним. Если нет — сделаем вторую часть эфира и уже пойдем дальше: по Кабмину, публикациям ООН и остальным темам. Согласен?

— Абсолютно. Друзі, якщо треба консультація — звертайтесь. Є і платні, і безкоштовні формати. Обирайте зручне. І вивчайте документи. Бо в майбутньому, коли хлопці повернуться з фронту, буде дуже багато юридичних казусів.

— Компенсації, пільги, відшкодування — вам треба буде знати, на що ви маєте право. А наші адвокати, на жаль, часто не виходять за рамки системного мислення. Їх навчили: «як сказав суддя — так і буде».

— Именно. Спасибо тебе, Олег, что ты реально въезжаешь в этот туман из законов, приказов, постанов и судов. То, что ты говоришь открыто — это очень важно. Я уверен: правда и есть сила.

— І я дякую, Антоне, за запрошення. Друзі, ми діємо виключно в рамках закону, виключно в рамках документів, які приймає держава. Ми — вільні люди, і маємо право говорити, аналізувати і розбиратись. Обіймаю всіх. До нових зустрічей.

— Всем добра. Увидимся в эфире. Пока-пока.

Вам понравилась статья?

0

0

Добавить комментарий