Что будет с военными после войны, разбираем законы

прочитали 199     комментарии 0 

В то время как власть продолжает наращивать темпы цифровизации, всё больше людей оказываются в ловушке между физической реальностью и виртуальной юрисдикцией. Этот эфир — попытка взглянуть в самую суть происходящего: не сквозь призму лозунгов и пропаганды, а через анализ документов, приказов, законов и терминов. Здесь речь не просто о государстве, а о его новой природе — цифровой, абстрактной, и всё меньше связанной с реальными людьми и их правами. Сегодня мы шаг за шагом вскроем системные противоречия: почему понятия «Вітчизна» и «Батьківщина» — это не одно и то же, как над людьми нависает угроза цифрового забвения, и что происходит, когда закон перестаёт действовать на земле, но работает в смартфоне. Это разговор не о будущем — это разговор о настоящем, которое уже переписано в цифровом коде.

Эфир особенно важен для военных, их семей, и всех, кто надеется на справедливость после войны. Потому что, как показывает практика, формулировка в документе может стать решающей — быть или не быть выплатам, быть или не быть признанию участия в боевых действиях, быть или не быть субъектом права. И если ты сегодня не вникаешь — завтра система скажет: «Это были твои проблемы». Именно поэтому этот эфир — не просто информация. Это предупреждение. И шанс начать разбираться — пока не поздно.

Всех сущностей, всех личностей, всех ярких и неярких — не обращайте внимания, что у меня на голове. Не отвлекайтесь. Эфир будет классный. Ну а если кому интересно — это тензорное кольцо. Сегодня реально что-то включили, потому что у меня вот такая голова квадратная стала, и кольцо мне помогает. Сегодня тема эфира будет интересная. Начну издалека — и потом включится Олег. Значит, что у нас происходит на сегодняшний день. У нас происходят интересные телодвижения. Те, о которых я говорил уже. Мы уже не раз с вами общались на эту тему. То, что мы пришли к этому наконец-то. И вот сейчас встал вообще острый вопрос.

Американцы нас поставили в одно место и на одно место. Несмотря на то что мы их посылаем, и все лидеры мнения их посылают, — но всё-таки нас послали. И нам поставили задачу: либо мы что-то подписываем — там неподписуемое, либо будет жопа со Старлинками, с этими всеми нюансами. И вот в этом всём звездице я представляю некоторых людей, которые сейчас находятся на фронте. И они прекрасно понимают, что какая-то жопа наступает. И что дальше с этой жопой будем делать? Есть одна сторона медали — я часто слышу от медийных военных: «После войны всё будет офигенно! Документы дадут, землю дадут, всё бесплатно будет, будем драть этих гражданских!»

Потому что «мы же всё, мы же отвоёвывали, завоёвывали, побеждали, освобождали». Но... есть один нюанс. Маленький такой нюанс. Следствие — это то, что сейчас происходит. А последствие — это то, что будет после. И вот с Герычем мы решили разобраться: а что же будет после войны? Что будет с теми военными? Куда их направят? Как они будут зарабатывать деньги? Откуда брать на свои социальные потребности? Мы решили копнуть это сейчас. Пока всё ещё не поздно.

Привіт всім, друзі! Я дуже сподіваюсь, що цей ефір буде цікавим, бо мені вже багато військових писали: «Ми чекаємо, коли ви розкажете, що далі робити. Куди подавати документи? В які суди? На кого?» Бо ніхто не хоче залишитись після війни з голою жопою і просто стояти з простягнутою рукою. Давай ми зараз поговоримо по суті. Бо ми з тобою докопалися до того, що є дуже багато питань до законів: на яких підставах, як вони прописані, як їх заховали, щоб військові навіть не зрозуміли, що вони не в тому форматі, в якому всі думають. І після війни вони не будуть ВАУ. Їм доведеться реально пахати, доводити, що вони захищали Україну, і доводити саме право на існування в цій державі.

Зараз всі, кого мобілізують, всі, хто йдуть захищати — умовно кажучи — нашу державу, країну, їм кажуть: це твій обов’язок згідно зі статтею 65 Конституції України. Правильно? Правильно. Там же написано: «Захист Вітчизни — обов’язок громадян України». Але я довго не міг докопатися — в чому різниця між Вітчизною і Україною? І тут ми відкриваємо наказ №45 від 25.01.2023 року — Наказ Міністерства оборони України про виплати у разі загибелі військовослужбовців ЗСУ в період дії воєнного стану. Читаємо перший абзац — і там ніде немає слова «Вітчизна». Кругом — «Батьківщина». Виплати призначаються у разі загибелі під час захисту Батьківщини. Тобто формально — не «Вітчизни», а саме Батьківщини.

Ну так, то ж гра слів. В Конституції — «Вітчизна». А в наказах і постановах — «Батьківщина». Це два різні юридичні суб’єкти. Якщо ти виконуєш конституційний обов’язок, то захищаєш Вітчизну. Якщо отримуєш виплати — то за те, що загинув під час захисту Батьківщини. А тепер подумай: в суді, якщо родич загиблого подає позов на виплати, суд може послатися на Конституцію, а там — «Вітчизна», а не «Батьківщина».

І от тут починається найцікавіше. Ми з тобою як адвокати можемо апелювати: дивіться, в Конституції — одне поняття, в наказі — інше. То де людина реально загинула? За що? За кого? А тепер уяви, ти прийшов до суду, а суддя каже: «Вибачайте, в документі написано ‘Батьківщина’, а у вас по факту виконання обов’язку перед ‘Вітчизною’. Це не одне і те саме». І вам далі доведеться йти в судово-лінгвістичну експертизу.

І тут все. Бо «Батьківщина» — це родина, а «Вітчизна» — це отечество. У СРСР — була одна термінологія, у незалежній Україні — вже інша. Але в документах усе можна прописати так, що потім ніяких виплат не отримаєш. Я тебе переб’ю. Я особисто стикався з цим у кримінальній справі. Одна буква — і все. Буква! Всі експертизи, все розсипалось. Точно так само буде і тут. Це юридичний театр абсурду. Для нас «татусь», «отец», «папа» — одне й те ж. А в юридичному плані — взагалі ні. І коли потім підеш в суд, і скажеш, що людина загинула за «Батьківщину», а в Конституції написано — «Вітчизну», то почнеться: «А давайте експертизу». І експерт СБУшний скаже: «Це різне». Саме тому ці всі формулювання — не просто гра слів. Це технічно вистроєна юридична конструкція. І в майбутньому ці нюанси гратимуть проти родин загиблих.

Конституція, вибачте… Ну що, це раз. А по-друге — в Конституції чітко немає визначення території України. Факт. Юридичний факт.Там не вказано, по яких лініях проходить українська територія. І ніхто точно не розуміє, де вона закінчується. Є статті 130 і 133, які стосуються територіального устрою. Але це — адміністративно-територіальний устрій, а не фізичні кордони.

Це ключове. Територія — як фізичний об'єкт (тобто земля), і територія — як адміністративна одиниця, це зовсім різні поняття. Наприклад, Київська область — це географічно земля. Але Київська область як адміністративна одиниця — це інше, бо це вже управління, підпорядкування, бюджети, органи влади. Тобто, по суті, одна область — два статуси.

А тепер — увага. Ні указ №63 про надзвичайний стан, ні указ №64 про воєнний стан — не стосуються фізичної території. Вони мають справу із цифровою юрисдикцією. А не з реальним простором. Так от, що таке юрисдикція? Їх є кілька типів. За суб’єктами: національна, міжнародна, екстериторіальна. За галузями права: кримінальна, адміністративна, конституційна, фінансова, військова. Є ще за територіальною приналежністю: територіальна, персональна, функціональна. І, найцікавіше для нас — спеціальні форми юрисдикції. А саме — цифрова юрисдикція.

Ми живемо в цифровій державі. «Держава у смартфоні» — це не просто слова. Це юридична реальність. Держава існує як цифрова конструкція. Ми — вже частина цифрових осіб, просто не всі це усвідомлюють.

А тепер повертаємось до надзвичайного стану. Указ 63 вводив його у лютому 2022 року. Але вводив не на фізичній території, а в адміністративно-територіальних одиницях — тобто, цифрово-юридичній площині. Як доказ — навіть поштові індекси. У 1999 році в Україні були введені п’ятизначні індекси, які не збігаються з територіальним поділом. Це логістика, а не адміністративне управління. Тобто, вже тоді з’явився паралельний цифровий простір.

А ще є така річ, як Конституція УРСР 1937 року. Вона досі діє — в цифровій юрисдикції. Вона юридично чинна, просто не застосовується формально. Але у випадку цифрової конструкції держави — вона є основою. Її не скасували. Отже, у нас є реальний простір — земля. І є цифрова надбудова — де ми вже не громадяни на фізичній території, а цифрові суб’єкти під цифровим управлінням. Це дві паралельні реальності. І всі укази — не про землю, а про код, реєстри й цифровий контроль.

Люди, які стоять на землі — фізично, живуть і працюють тут, вони, умовно кажучи, вписані в один правовий устрій. Але ті, хто знаходиться на нижчих посадах — штурмовики, піхота, командири низової ланки — вони вже існують у цифровій державі. Вони не підписані під фізичну Україну, а під цифрову юрисдикцію. І коли ви підписуєте документи онлайн, через "Дію", через цифровий підпис, через цифровий кабінет резервіста, ви самі себе додаєте до цифрової держави, яка створена офіційно над територією України. Це — мультивсесвіт. Тобто, умовно, одна Україна на землі, а інша — в смартфоні.

А ще, дивися, УРСР офіційно не ліквідовувала адміністративні райони, які існували до 1991 року. Тобто зверху наклали новий адміністративний устрій — віртуальний. Я можу довести, що зараз існує окрема "земля", окремі цифрові люди, окремі райони — і це можна зібрати як у "Тетрісі". Сидиш, налаштовуєш — і можна зробити, щоб твоя вулиця була столицею України.

Саме тому вони і просувають цифру. У Росії — цифра, у Казахстані — цифра, в ЄС — цифра. Тому що цифра дозволяє маніпулювати всім. А головне — вона дозволяє впливати на права людини, не торкаючись фізичної території.

Так, і тут вступають у силу інші закони: закон про державний земельний кадастр, закон про віртуальні активи, про цифрову адресу… Все, що вводиться зараз, вводиться в цифрову юрисдикцію. Надзвичайний стан вводиться на адміністративно-територіальні одиниці, а не на фізичну землю. Територія України не визначена чітко в Конституції. Указ 63 — надзвичайний стан — вводився не на території, а на адміністративних одиницях. Це — різні речі.

Підсумуємо. Фізична територія ≠ адміністративна одиниця. Надзвичайний стан був введений на адміністративні одиниці, які можуть не збігатися з реальною територією України. Це — цифрове управління. Все це — побудовано на реєстрах.

Отож. Зараз, через налаштування реєстру, можна зробити будь-що. Наприклад, заблокувати виїзд людини навіть не з країни — з громади. Якщо оточити громаду блокпостами і в цифровому кабінеті поставити галочку: "невиїзний", — ти не поїдеш. Тебе не випустять. Бо твоя цифрова особа — вже в пастці.

Це і є "країна в смартфоні". І цей смартфон — не у всіх. У когось є реальний контроль, у всіх інших — цифрова ілюзія свободи.

Далі. П’ятизначні індекси створили окремий юридичний простір, не тотожний адміністративному. Юрисдикція УРСР досі лишається чинною в деяких сферах, бо її офіційно не ліквідовано. Влада діє не на землі, а через адміністративно-територіальні одиниці, якими керують юридичні особи — ради, виконкоми тощо.

А от цікаве питання: людина — це суб'єкт чи об'єкт? Якщо юридична особа — це суб’єкт, то ким є людина? Це — вже філософія, але й правова гра. Бо якщо людина не є суб’єктом права, то вона — просто елемент у системі.

Так, але давай це залишимо на потім. Далі ми переходимо до цифрових адрес. Уже зараз Новопошта, Укрпошта, державні органи — використовують цифрову адресу. А це — чітке свідчення, що ми вже перебуваємо в цифровій юрисдикції.

Послушай, ВС. Как только мы начинаем говорить про цифру, искусственный интеллект сразу же вмешивается — глушит эфир. Ему не нравятся разоблачения. Видишь, как только слово «цифра» прозвучало — эфир упал. Прямо сейчас. Это не шутка. Старайся не повторять его слишком часто — это реально работает. У них всё на автоматике. Интеллект работает быстрее нас. Он сразу определяет анализ, контекст, прогноз, и бьёт по эфиру. И мы ещё надеемся что можем хоть что-то до кого-то донести. Но всё равно поехали дальше.

В 2021 году был принят закон — называется «Про Національну інфраструктуру геопросторових даних». Он предусматривает **создание цифровой системы адресов**.

Номер есть у этого закона?

Да его можно найти — он есть в открытом доступе. Главное — суть. С 2023 года стартовало внедрение цифровых адресов. Это значит, что физический адрес уже не имеет исключительного значения. Его заменяют координаты — цифра. То есть адрес может существовать в виртуальном пространстве.

То есть юридические лица уже могут действовать без привязки к земле?

Именно. У нас формируется параллельная цифровая юрисдикция.

Что входит в эту систему?

• Цифровые документы — приложение «Дія».
• Электронные реестры — цифровая собственность, цифровые компании, цифровые адреса.
• Проект «е-резидентство» с 2024 года — можно зарегистрировать компанию и вести бизнес без физического присутствия.

Если государство использует цифровую идентичность, цифровые реестры, цифровые адреса — значит, формируется новый правовой цифровой слой, который работает параллельно с обычной административной системой.

То есть это как в Эстонии или Дубае — где уже есть такие цифровые платформы?

Да, именно. И Украина движется в ту же сторону. И это — юридический факт.

Короче, факт наличия цифровых адресов — это и есть доказательство существования цифрового государства. И действует оно уже параллельно с физическим.

Юридические лица теперь могут действовать вне физической территории, прямо в цифре.

Постой, подожди! Ты опять начал зависать. Эфир глушат. Сейчас я у ребят спрошу — слышно ли тебя? Но сам факт... Вот я читаю этот закон. Он есть на сайте Верховной Рады — 554-IX, редакция от 31.12.2023. Всё чётко прописано: определения, термины, сферы действия. И знаешь, я злюсь на себя. Что пропустил этот закон. Он перевёл нас в цифру. Мы уже не «физлица». Мы цифровые единицы, ничего более.

И всё, что они создавали раньше — теперь активно работает.

А когда начнутся эти мирные договоры, всё всплывёт. Цифровая идентификация, геокадастры, электронные подписи — всё схлопнется в одну реальность. И мы прозреем.

Да, і ще одне. Є постанова Кабміну №55 від 2018 року. Вона затверджує інструкцію документообігу. Там же прописано, чому в указах немає підписів.

Точно! 64-й указ про воєнний стан — без підпису. Там просто кругла печатка, і все. А підпис — електронний. Это всё уже цифра.

І далі — більше. Всі ці укази, постанови — це цифрові документи. І вони діють у цифровій юрисдикції, а не в територіальній. І зараз я це доведу. Якщо документ не містить вказівки на фізичну територію або адміністративну одиницю — він не може бути застосований до фізичного простору. Указ про воєнний стан, наприклад, не містить згадок про територію України, а значить — він працює в цифровому полі.

Поясни детальніше, як це?

1. По-перше, документ існує в електронній формі — цифровий документообіг.
2. По-друге, більшість реєстрів — власності, бізнесу, юридичних осіб — були відключені саме після введення воєнного стану.
3. По-третє, було обмежено електронні транзакції, рух капіталу, валютні операції.
4. Це все — ознаки цифрової юрисдикції, а не фізичної держави.

Тобто по факту все регулювання — тільки в цифрі?

Так. І сам закон про воєнний стан не має чіткого визначення території. Там є слово «місцевість», але це поняття не визначено в законодавстві, і може означати цифровий простір.

Значить, всі ці блокування інтернету, обмеження у «Дії», банківські заборони — це не наслідки війни, а цифрового управління?

Саме так. Це цифрова держава, яка має свою юрисдикцію, свої закони, свої бази і правила.

І щоб отримати допомогу від держави, як військовий, я маю визнати себе цифрою?

Так. І діяти в рамках законів цифрової юрисдикції. Наприклад, щоб отримати паспорт, ти маєш бути зареєстрований в «Резерв+». А це — торгова марка, подана Міноборони як юридичною особою.

Тобто я — цифрова власність Міноборони?

У юридичному полі — так. І щоб судитися за якісь виплати, ти маєш підтвердити, що твоя фізична особа має права в цифровому праві.

Жесть. А якщо я був поранений в якомусь селі — а воно не внесене в список зон бойових дій?

Тобі скажуть — у цьому селі не було війни. Хоча граната могла прилетіти з іншої одиниці. І ти не отримаєш статус учасника бойових дій, бо в реєстрі це місце не відмічене як бойове.

Це ж повний контроль. Кнопка: вмик — вимик. І ми всі стали цифровими суб'єктами, без фізичного статусу.

Земельний кадастр — це взагалі окрема історія.

Так. В ньому все — віртуальні дані, і він підпадає під закон про віртуальні активи. Якщо у тебе немає запису в кадастрі, що в тому місці велися бойові дії, ти нічого не отримаєш. Бо в реєстрі цього нема.

І потім будуть казати — ну ви ж не там були, не в тій «локації»...

А «локації» — це умовні одиниці цифрового реєстру, які можна перетасовувати як тетріс.

Тобто я можу бути пораненим в реальності, але в реєстрі це буде «за межами» бойових дій — і я вже не маю права.

Так. І це було продумано не нами, це глобальна система цифрової юрисдикції.

Добре. Це треба буде розбирати глибше. Я пропоную тут зробити паузу, щоб люди переварили.

Так, давай. А в наступному ефірі ми вже торкнемося земельного кадастру, нової класифікації KOATGG, і як з ним будуть визначати право на виплати.

Головне — щоб ті, хто захищав країну, отримали справедливість. Щоб вдови отримали виплати, і щоб все було згідно закону, а не за цифровою логікою.

Це наша ціль. Побачимось в наступному ефірі.

Вам понравилась статья?

0

0

Добавить комментарий